Мабуть, першим, на що звертають увагу батьки перед
великими змінами в житті дитини - це головне питання
«Чи готова моя дитина до
навчання в першому класі?»
Оскільки сучасні батьки дуже усвідомлено підходять до своїх батьківських обов’язків, я впевнена, що ви вивчали ознаки готовності,
спостерігали за своїми дітками та звертали увагу на питання, які потребують
вашого втручання та допомоги.
Пропоную самоперевірку. Нижче наведено перелік знань, вмінь та навичок, якими має володіти дитина у віці 6-7 років. Ознайомтесь та виокреміть те, що вже вміє та знає ваша дитина, а над чим ще варто попрацювати.
1. Дотримується особистої гігієни (кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед їжею та після туалету);
2. Допомагає із побутовими справами, часто без нагадувань;
3. Самостійна/ний – може зробити бутерброд, самостійно одягнутись за погодою, зав’язати шнурки;
4. Утримує увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри наодинці;
5. Вміє висловлювати свої потреби та бажання;
6. Вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
7. Має уявлення про власні інтереси (прослуховування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);
8. Дотримується режиму дня та самостійно орієнтується в ньому;
9. Проявляє допитливість, ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
10. Прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання, доглядає за своїм робочим місцем;
11. Впевнено володіє олівцем, ножицями; уміє правильно визначати «вище – нижче, вперед – назад, зліва – справа»;
12. Може правильно перенести в зошит простий графічний ескіз, фігуру;
13. Вміє знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміє правильно об'єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками;
14. Знає пори року, властиві їм явища та відмінності, знає поширені назви тварин, рослин;
15. Може назвати свою домашню адресу, місто, країну; прізвище, ім'я, по батькові своє та батьків;
16. Говорить українською мовою, правильно вимовляє всі звуки мови і розрізняє їх на слух. Вміє знаходити слова з певним звуком або буквою, вільно складає речення з 4-5 слів, передавати зміст казок, вміє складати розповіді по картинці;
17. Називає числа до 10 в прямому і зворотному порядку, назви поточного місяця, днів тижня, співвідносить цифру і кількість предметів;
18. Орієнтується на аркуші паперу в клітинку.
Спостерігайте за своєю дитиною та відстежуйте вікові зміни, це дасть змогу допомогти їй у розвитку та підсвітити вміння, що добре вдаюься.
Отже, тепер поговоримо про основні компоненти психологічної готовності дитини до навчання
- Фізіологічна
- Інтелектуальна
- Мотиваційна
- Емоційно-вольова
- Соціальна
Звісно, фундаментальною є
фізіологічна готовність дитини: фізичне здоров’я, сенсорика та сприйняття,
розвиток координації та моторики. Як правило ці показники батьки можуть
визначити самостійно. В педіатрії є два основних простих тести, за допомогою
яких можна визначити чи готове тіло дитини до школи: Філіппінський тест та тест на координацію.
Тобто ви
об’єктивно оцінили, що дитина фізично готова, здатна мислити, запам’ятовувати
та опрацьовувати отриману інформацію, добре тримає олівець, вправляється із
ножицями, самостійно гортає сторінки тощо. Після чого починається великий шлях
підготовки до школи, де батьки вкладають всі можливі ресурси для досягнення
результату. Підготовчі курси, вдосконалення знань та побутових навичок,
програвання та обговорення шкільного життя. І все це так би мовити базис, проте
для навчання в школі не менш важлива емоційна зрілість та соціальна активність.
Адже більшістю фізичних навичок, які вказані на ваших аркушах, може володіти
дитина й у 5 років, але на психоемоційному рівні перший клас для неї може
стати випробуванням. Тому знаючи, що всі батьки займаються підготовкою своєї
дитини до школи, хочу трішки розкрити питання емоційної та соціальної
готовності до школи.
1. Емоційна
готовність до школи проявляється в умінні чекати, самостійно долати стрес або
звертатись за допомогою до дорослого, в умінні керувати емоціями та імпульсами
– тобто контроль гніву та агресії, негативних емоцій що виникають під час
виконання завдання та заважають, а переживати успіхи та невдачі (радість від
успішного виконання та занепокоєння під час виникнення труднощів). Дуже важливо
щоб дитина вміла виражати власні емоції та опрацьовувати емоції інших, вміти
обговорювати це із дорослими та однолітками.
Емоційна зрілість легко прослідковується в
реакціях на зауваження, коли дорослий дає оцінку діям і вчинкам. Якщо дитина
вміє контролювати своє невдоволення (тобто не вибухає гнівом чи обуренням),
прислухається до зауважень, прагне виправити помилки, можна говорити, що вона
емоційно готова до взаємодії, позитивно ставиться до дорослого і його вимог.
Немає
дітей, що байдужі до оцінки дорослих.
2. Соціальна
готовність демонструється перш за все здатністю дитини ладнати з іншими дітьми,
знаходити спільну мову, дружити, співчувати та вирішувати конфлікти без допомоги
дорослого. Дитині буде набагато легше вчитися, якщо вона буде почуватись
комфортно в колективі, адже молодші школярі пізнають світ в тому числі через
спілкування та взаємодію із однолітками.
Також важливим фактором є вміння виконувати
завдання, що дає вчитель, як самостійно так і у взаємодії із однолітками,
вміння домовлятись та прислухатись до інших, не боятись звертатись по допомогу чи
роз’яснення до дорослого. Вміння дотримуватись загальноприйнятих правил
поведінки в різних обставинах (в класі, в їдальні, в коридорі, на вулиці
правила будуть різними й дитина має розуміти різницю). Брати відповідальність
за власні вчинки та слова.
Наступним показником є розвиток
самосвідомості, тобто здатність до роздумів та рефлексії, опрацювання минулого
досвіду та його засвоєння через побудову висновків, здатність до
самоорганізації.
В віці 6-7 років наступає так звана криза, яка
проявляється через стрімке бажання подорослішати та отримати новий статус.
Дитина вперше починає усвідомлювати розбіжність між суспільним становищем та
внутрішньою позицією. «Яким мене бачить соціум, яким я бачу себе». Тому часто
дитині хочеться бути більш важливим, поміченим, похваленим за досягнення,
кращим та розумнішим ніж був вчора. Це проявляється у прагненні до нового, в
потребі визнання, в отриманні більш дорослої та значущої ролі – школяра. Саме
це прагнення отримання нового статусу і є показником соціального розвитку й готовності
до переходу в новий віковий період – молодший шкільний вік.
Спостерігаючи за розвитком своїх дітей пам’ятайте,
що найкращі вчителі для них це ви. Всі
емоції та почуття вашої дитини дуже важливі: радість, гнів, сум, задоволення,
роздратування – це вчить її проявлятись та бути собою, спостерігати реакції та
отримувати досвід. Але не менш важливими є і ваші емоції. Не бійтесь
проявлятись, не соромтесь плакати чи сумувати, не забувайте щиро радіти
стрибаючи від почуттів, ваша дитина має бачити що ви жива людина, це навчить її
бути щирою та живою.
Дитина має розуміти, що ви приймаєте власні емоції та
приймаєте емоції дитини, таким чином діти відчувають себе в безпечному
середовищі, де їх люблять й приймають в будь якому настрої чи емоційному стані.
Виховання особистості це завжди спільна робота батьків та
педагогів і тільки спільно ми можемо допомогти дитині вступити в доросле життя.
Практичний психолог
Катерина Перепелиця
