Сучасні батьки знаходяться в дуже складній ситуації. Практично всі наші вчинки та рішення про виховання дітей супроводжуються невизначеністю й сумнівами. Найчастіше здається, що нам не вистачає знань і відповідної кваліфікації, щоби взяти на себе відповідальність за формування характеру й особистості іншої людини. Ми боїмося, що припустимусь помилок, які згодом негативно позначаться на дорослому житті наших дітей.
Що ж насправді означає бути хорошими батьками? У процесі виховання всі ми припускаємось помилок, і, незважаючи на це, у світі багато чудових, щасливих, гідних, добре вихованих людей, які вибудовують правильні міжособистісні стосунки, які вміють любити і знають, що в житті головне, а що другорядне.
Ніхто з нас не є і не повинен бути ідеальним батьком або матір'ю. Таких людей просто не існує. Тому не звинувачуйте себе за те, що, виховуючи дитину, не все, що ви робите, добре й бездоганно. Однак це зовсім не означає, що не слід прагнути до кращого.
Пам'ятайте!
- Повне партнерство між батьками й дітьми не є ані можливим, ані позитивним. Хтось повинен бути капітаном сімейної команди, і краще, щоб ця роль дісталась батькам.
- Не зловживайте своєю позицією старшого та більш сильного. У процесі прийняття рішень чесно замисліться над тим, піклуєтесь ви зараз про благо дитини чи, можливо, переслідуєте власні інтереси (або реалізуєте власні потреби), оскільки вам так зручніше.
- Установлення меж необхідне для безпеки й розвитку дитини, але крім накладення обмежень їй необхідно забезпечувати емоційну підтримку, розуміння та близькість.
- Ви можете ввести необхідні істотні обмеження та правила у вигляді зрозумілої двосторонньої угоди, завіреної дитиною й вами. Вимагайте, але в той же час дозвольте своєму сину або доньці приймати частину рішень самостійно.
- Ви повинні прийняти той факт, що дитина є окремою особистістю, і надати їй стільки автономії та влади, скільки вона готова прийняти на даному етапі розвитку.
Поради для батьків, які хочуть щось змінити у своєму стилі виховання дитини:
- Визначте темперамент вашої дитини, її основні риси. Поспостерігайте за нею в різних ситуаціях, як вона справляється із труднощами, гнівом, як установлює соціальні контакти, яку роль відіграє у групі тощо.
- Приймайте її такою, якою вона є. Поважайте її особистість, не примушуйте робити щось всупереч її власній природі.
- Мотивуйте свою дитину. Використовуйте більше нагород, похвал, подяки й заохочень, ніж покарань.
- Поважайте самих себе. Не все, що ви запланували, буде легко здійснити. Коли ви припускаєтесь помилок, не зневірюйтеся, знайте та пам'ятайте про свої переваги й недоліки.
- Не бійтесь того, що ваша дитина перестане вас любити, якщо ви зміните щось у колишньому стилі виховання.
- Не забувайте, що одна справа – дозвіл на щось, і зовсім інша справа – поступливість.
- Будьте ввічливими, але непохитними. Створіть зрозумілу, виразну систему вимог і заборон. Тільки так дитина отримає шанс зрозуміти, чого від неї вимагають батьки.
- Установлюючи правила, одночасно пропонуйте дитині допомогу, наприклад, навчаючи її інших, загальноприйнятих форм прояву негативних емоцій.
- Покарання за порушення правил завжди здійснюйте з обережністю і спокоєм, у жодному разі не гніваючись. Не можна додатково карати дитину за те, що вона з обуренням висловлюється про те, що їй не подобаються заборони. Вона повинна дотримуватися правил, але любити їх зовсім не зобов'язана.
Авторитет – це «щось таке» в батьках, що змушує дитину підкоритись їхній волі, щоб відчувати себе безпечно та спокійно й не мати сумнівів у тому, що слід робити і як поводитися. Для маленької дитини мати й тато – єдине джерело почуття безпеки, ті люди, які здатні вирішити будь-яку проблему й розсіяти будь-який сумнів. Батьківський авторитет випливає із самих стосунків між батьками й дітьми. У свою чергу, за безпеку, близькість та опору малюк віддячує своїм батькам некритичним поклонінням, довірою й вірою
