понеділок, 10 березня 2025 р.

Чи готова дитина до навчання в першому класі?

 


Мабуть, першим, на що звертають увагу батьки перед великими змінами в житті дитини - це головне питання 

«Чи готова моя дитина до навчання в першому класі?»

Оскільки сучасні батьки дуже усвідомлено підходять до своїх батьківських обов’язків, я впевнена, що ви вивчали ознаки готовності, спостерігали за своїми дітками та звертали увагу на питання, які потребують вашого втручання та допомоги.

Пропоную самоперевірку. Нижче наведено перелік знань, вмінь та навичок, якими має володіти дитина у віці 6-7 років. Ознайомтесь та виокреміть те, що вже вміє та знає ваша дитина, а над чим ще варто попрацювати.

 1. Дотримується особистої гігієни (кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед їжею та після туалету);

2. Допомагає із побутовими справами, часто без нагадувань;

3. Самостійна/ний – може зробити бутерброд, самостійно одягнутись за погодою, зав’язати шнурки;

4. Утримує увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри наодинці; 

5. Вміє висловлювати свої потреби та бажання;

6. Вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);

7. Має уявлення про власні інтереси (прослуховування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);

8. Дотримується режиму дня та самостійно орієнтується в ньому;

9. Проявляє допитливість, ставить питання і завжди вислуховує відповіді;

10. Прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання, доглядає за своїм робочим місцем;

11. Впевнено володіє олівцем, ножицями; уміє правильно визначати «вище – нижче, вперед – назад, зліва – справа»;

12. Може правильно перенести в зошит простий графічний ескіз, фігуру;

13. Вміє знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміє правильно об'єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками;

14. Знає пори року, властиві їм явища та відмінності, знає поширені назви тварин, рослин;

15. Може назвати свою домашню адресу, місто, країну; прізвище, ім'я, по батькові своє та батьків;

16. Говорить українською мовою, правильно вимовляє всі звуки мови і розрізняє їх на слух. Вміє знаходити слова з певним звуком або буквою, вільно складає речення з 4-5 слів, передавати зміст казок, вміє складати розповіді по картинці;

17. Називає числа до 10 в прямому і зворотному порядку, назви поточного місяця, днів тижня, співвідносить цифру і кількість предметів;

18. Орієнтується на аркуші паперу в клітинку.

Спостерігайте за своєю дитиною та відстежуйте вікові зміни, це дасть змогу допомогти їй у розвитку та підсвітити вміння, що добре вдаюься.

Отже, тепер поговоримо про основні компоненти психологічної готовності дитини до навчання

- Фізіологічна

 - Інтелектуальна

 - Мотиваційна

 - Емоційно-вольова

 - Соціальна


Звісно, фундаментальною є фізіологічна готовність дитини: фізичне здоров’я, сенсорика та сприйняття, розвиток координації та моторики. Як правило ці показники батьки можуть визначити самостійно. В педіатрії є два основних простих тести, за допомогою яких можна визначити чи готове тіло дитини до школи: Філіппінський тест та тест на координацію. 

Тобто ви об’єктивно оцінили, що дитина фізично готова, здатна мислити, запам’ятовувати та опрацьовувати отриману інформацію, добре тримає олівець, вправляється із ножицями, самостійно гортає сторінки тощо. Після чого починається великий шлях підготовки до школи, де батьки вкладають всі можливі ресурси для досягнення результату. Підготовчі курси, вдосконалення знань та побутових навичок, програвання та обговорення шкільного життя. І все це так би мовити базис, проте для навчання в школі не менш важлива емоційна зрілість та соціальна активність. Адже більшістю фізичних навичок, які вказані на ваших аркушах, може володіти дитина й у 5 років, але на психоемоційному рівні перший клас для неї може стати випробуванням. Тому знаючи, що всі батьки займаються підготовкою своєї дитини до школи, хочу трішки розкрити питання емоційної та соціальної готовності до школи.


1.      Емоційна готовність до школи проявляється в умінні чекати, самостійно долати стрес або звертатись за допомогою до дорослого, в умінні керувати емоціями та імпульсами – тобто контроль гніву та агресії, негативних емоцій що виникають під час виконання завдання та заважають, а переживати успіхи та невдачі (радість від успішного виконання та занепокоєння під час виникнення труднощів). Дуже важливо щоб дитина вміла виражати власні емоції та опрацьовувати емоції інших, вміти обговорювати це із дорослими та однолітками.

Емоційна зрілість легко прослідковується в реакціях на зауваження, коли дорослий дає оцінку діям і вчинкам. Якщо дитина вміє контролювати своє невдоволення (тобто не вибухає гнівом чи обуренням), прислухається до зауважень, прагне виправити помилки, можна говорити, що вона емоційно готова до взаємодії, позитивно ставиться до дорослого і його вимог.

    Немає дітей, що байдужі до оцінки дорослих.

 

2.      Соціальна готовність демонструється перш за все здатністю дитини ладнати з іншими дітьми, знаходити спільну мову, дружити, співчувати та вирішувати конфлікти без допомоги дорослого. Дитині буде набагато легше вчитися, якщо вона буде почуватись комфортно в колективі, адже молодші школярі пізнають світ в тому числі через спілкування та взаємодію із однолітками.

Також важливим фактором є вміння виконувати завдання, що дає вчитель, як самостійно так і у взаємодії із однолітками, вміння домовлятись та прислухатись до інших, не боятись звертатись по допомогу чи роз’яснення до дорослого. Вміння дотримуватись загальноприйнятих правил поведінки в різних обставинах (в класі, в їдальні, в коридорі, на вулиці правила будуть різними й дитина має розуміти різницю). Брати відповідальність за власні вчинки та слова.

Наступним показником є розвиток самосвідомості, тобто здатність до роздумів та рефлексії, опрацювання минулого досвіду та його засвоєння через побудову висновків, здатність до самоорганізації.

В віці 6-7 років наступає так звана криза, яка проявляється через стрімке бажання подорослішати та отримати новий статус. Дитина вперше починає усвідомлювати розбіжність між суспільним становищем та внутрішньою позицією. «Яким мене бачить соціум, яким я бачу себе». Тому часто дитині хочеться бути більш важливим, поміченим, похваленим за досягнення, кращим та розумнішим ніж був вчора. Це проявляється у прагненні до нового, в потребі визнання, в отриманні більш дорослої та значущої ролі – школяра. Саме це прагнення отримання нового статусу і є показником соціального розвитку й готовності до переходу в новий віковий період – молодший шкільний вік.

 

Спостерігаючи за розвитком своїх дітей пам’ятайте, що  найкращі вчителі для них це ви. Всі емоції та почуття вашої дитини дуже важливі: радість, гнів, сум, задоволення, роздратування – це вчить її проявлятись та бути собою, спостерігати реакції та отримувати досвід. Але не менш важливими є і ваші емоції. Не бійтесь проявлятись, не соромтесь плакати чи сумувати, не забувайте щиро радіти стрибаючи від почуттів, ваша дитина має бачити що ви жива людина, це навчить її бути щирою та живою.

Дитина має розуміти, що ви приймаєте власні емоції та приймаєте емоції дитини, таким чином діти відчувають себе в безпечному середовищі, де їх люблять й приймають в будь якому настрої чи емоційному стані.

Виховання особистості це завжди спільна робота батьків та педагогів і тільки спільно ми можемо допомогти дитині вступити в доросле життя.

 

 

 

Практичний психолог

Катерина Перепелиця

пʼятниця, 7 березня 2025 р.

Про булінг для дітей

 


Булінг — це не просто бешкет чи пустощі у навчальному закладі. Це особлива форма взаємин, яка ґрунтується на дискримінації, насильстві та агресії.

Систематичні цькування, насмішки, бойкот, дезінформація, фізична розправа та псування особистих речей, що призводить до фізичної шкоди, приниження та постійного страху — карається законом!
Якщо ваша дитина, її друзі чи однокласники постраждали від таких дій, зверніться по допомогу:
✅до адміністрації школи;
✅до шкільного офіцера поліції, дільничного офіцера поліції чи працівника ювенальної превенції;
✅на спецлінію 102;
✅на Національну дитячу "гарячу лінію" 0800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних) або 116 111 (безкоштовно з мобільних).
👉Шановні батьки, більше спілкуйтеся зі своїми дітьми, запитуйте, як пройшов їх день: не чекайте, коли це станеться з вашою дитиною — розкажіть про булінг та як його розпізнати

Як розвивати критичне мислення у дітей та чому це важливо

 

Критичне мислення - це здатність оцінювати ситуацію та обставини, що впливають на неї, аналізувати та приймати раціональні рішення, що не залежать від впливу думок навколо, здатність опрацьовувати минулий досвід та враховувати його в повсякденному житті. 

Звучить очевидно та просто. Для дорослих. Але для дитини - це робота над собою, адже критичне мислення потрібно розвивати із ранніх років, тому завдання дорослих сприяти та підтримувати цей процес.

1. Допомагайте мислити вголос

Після перегляду мультика чи фільму, наприклад, попросіть її описати свої роздуми про побачене і почуте. Обговоріть з дитиною процес формування її міркування. Або коли вона не справляється з якоюсь задачею, хай спробує описати, як складається її мислення в цей час, запишіть етапи цього процесу. Діалог найкращий інструмент. 

Існує безліч технік роботи над мисленнєвим процесом. Одна з найпростіших, що буде якщо: якщо спробувати цей варіант, то станеться отак, якщо ти зробиш отак, отримаєш інший результат. Наведіть приклад, а потім дозвольте дитині потренувати різні варіанти розвитку подій.

2. Ставте питання

Не всі питання дитина може задати собі сама, тож допоможіть їй думати над проблемою в правильному напрямку. Допоможіть їй розглянути ситуацію під різними кутами – наприклад, вона посварилася з іншою дитиною. А чому? Що відчула? Як відреагувала? Що з цього приводу зробила інша дитина? Як ви вирішували конфлікт?

Взагалі, питання можуть стосуватися не лише якихось складних ситуацій – питайте про побачене і почуте. Це "хліб з маслом" в комунікації , бо питаючи димки дитини ви тим самим демонструєте свою зацікавленість та значимість дитини, валідуєте її право на позицію і допомагаєте їй формувати свої думки. 

3. Дайте час подумати

У дитини повинно бути достатньо часу, аби записати ідеї чи міркування над своїми думками, перш ніж ділитися ними з вами. По-перше, так формується сам процес споглядання ходу своєї думки. По-друге, написані роздуми легше структурувати. Бо часто здається, що з хаосу думок в голові неможливо виокремити логічних висновків, проте в процесі записування з ними простіше працювати.

Саме тому формат щоденника досі актуальний – коли людина виписує свої думки й може на них подивитися та перечитати, вони стають більш свідомими, реальними. У них легше побачити похибку чи емоційне навантаження. Вести записи загалом дуже терапевтична звичка, що допомагає прокачувати навичку критичного мислення.

4. Обговоріть сам процес мислення

Це складна вправа навіть для дорослих, проте дуже цікава. Попросіть дитину розповісти про її висновки та дізнайтеся, як вона до них прийшла. Так вона отримає можливість самостійно побачити шлях думки від старту до висновків, які вона минала проміжні етапи, де, можливо, закралася хиба чи викривлення.

Це розмова з зірочкою, бо побачити помилки в самому процесі розмірковування дуже складно без підготовки. Але коли обидва учасники пильнують одне одного і зосереджені на процесі, у кожного є шанси розвинутися і самостійно побачити, як ви використовуєте навички критичного мислення для розв’язання проблем.

5. Працюйте разом

Дитина повинна бачити, як її думки співвідносяться з вашими ідеями. Завдяки спільному навчанню дитина зрозуміє, що люди можуть мати різні думки й висновки з одного й того самого питання і це нормально. Що проблеми можна вирішити кількома способами й це також нормально.

Розділити досвід навчання нового зі своєю дитиною – це класний спосіб взаємодії й формування довірливих стосунків. Таким чином ви додатково покажете на своєму прикладі, що це ок, не вміти чогось, пробувати та помилятися. Це дуже важливий елемент розвитку самостійної гармонійної особистості.

6. Досліджуйте інтерес

Заохочуйте читання книг і перегляд документальних фільмів на тему, що цікавлять вашу дитину. Розширюйте способи пізнати щось нове з її захоплення: відповідайте на питання в тематичних квізах, сходіть на виставку чи презентацію нового продукту, і обговорюйте все, що з вами стається – що дитина відчуває стосовно цього заняття? На її думку, як новий продукт вплине на розвиток індустрії? Який вплив має цей предмет, виставлений в галереї? 

Щобільше, дозвольте вашій дитині досліджувати й розповідати вам про нове. Повторюючи отриману інформацію, вона внутрішньо її опрацює і подасть у такому варіанті, аби навчити вас. Під час такого досвіду вона навчиться структурувати отриману інформацію, відсікати зайве, чітко формувати думки та працювати з різними рівнями інформації. 

7. Навчіть соціальної відповідальності

Чесно обговорюйте зі своєю дитиною актуальні новини та популярні публікації в соціальних мережах. Поясніть, що є перевірені джерела інформації, а є ті, що працюють заради кліків та поширень. Що навіть майданчики, які називають себе медіа, можуть публікувати погано перевірену інформацію.

Розкажіть про те, що соцмережі – це публічна платформа, яку можна використовувати з користю, але також там ширяться неправдиві, фейкові новини. Тому дискутуйте на тему репостів – яка інформація варта поширення, а яка не дуже і чому. Навчіть дитину робити паузу, обдумувати інфоприводи, перш ніж автоматично ділитися новинами в інтернеті.


Дитина, яка розуміється на критичному мисленні, завжди має свою позицію. Вона здатна аргументовано донести її до оточення, розуміється на тому, про що говорить, вміє формулювати свої думки та відстоювати погляди в процесі дискусії. Також дитина з розвиненим мисленням має здорове прагнення до нових знань та перебуває в безперервному пошуку істини – збирає важливу інформацію, осмислює, аналізую та систематизує її. 

середа, 5 березня 2025 р.

Новий формат освіти у ліцеях МВС

 

Ліцеї безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання МВС – це новий формат освіти, який поєднує високий рівень навчання з патріотичним виховання.

Відповідно до Положення КМУ № 420 від 09 квітня 2024 року    в структурі МВС на сьогодні функціонує 5 ліцеїв безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання у 5 містах України - м. Київ, м. Вінниця, м. Дніпро, м. Івано-Франківськ та м. Кривий Ріг.

До ліцеїв освітньої системи МВС зараховуватимуть у першу чергу дітей загиблих, полонених, поранених та зниклих безвісти поліцейських, рятувальників та військовослужбовців Національної гвардії й Державної прикордонної служби України. Вступ до ліцеїв відкритий і для решти охочих на конкурсній основі. Серед вступних іспитів: фізична підготовка, диктант з української мови, тестування з історії України. Для зарахування до ліцею обов’язкове медичне обстеження.

Закінчивши такий ліцей, випускники не зобов'язані вступати до закладів вищої освіти системи МВС: він чи вона можуть обрати навчальні заклади на свій розсуд.

Вступна кампанія: 

01.06.2025 - 16.07.2025 - відбір кандидатів на зарахування, оформлення особових справ приймальною комісією

08.08.2025 - реєстрація кандидатів на зарахування до ліцею

11.08.2025 - 13.08.2025 - конкурсний відбір

14.08.2025 - зарахування на навчання


Контактні особи:

м. Київ - Синьоок Валентина Іванівна 0993637092

м. Вінниця - Щетина Оксана Володимирівна 0982035226

м. Дніпро - Кушнікова Світлана Вікторівна 0504207626

м. Івано-Франківськ - Соболь Анастасія Василівна 0960803121

м. Кривий Ріг - Ізрайлова Юлія Сергіївна 0966900258


Більше про ліцеї та принципи навчання на офіційному сайті МВС

«Психологічна підтримка у природі» для дітей, які зазнали впливу війни

 Всеукраїнська екологічна ліга – громадська організація, що захищає довкілля в Україні, працює з дітьми та молоддю для підвищення рівня екол...